Поблякнув місяць, ясні зорі
Із переляку став гасить.
І в небі темнім, неозорім
Хуткіш сховався у ту ж мить.
Сонливий ранок протер очі,
Грайливо поглядом сяйнув
На сонну землю ще із ночі,
Блаженно й смачно позіхнув.
Розправив плечі і бравурно
Простяг рукою в виднокіл
І рвучко здер опону чорну
Й кудлаті хмари відпустив.
Звільнившись з темної в’язниці,
По виднокрузі розбрелись
Отар химерних багряниці
Й помчали світочу навстріч.
Торкнулись променів рожевих,
Струсили музику із струн--
І ллються роси кришталеві
Умити трав весняних рун.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781917
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.03.2018
автор: Valentyna_S