Не слухався Зайчик мами,
Бігав сам собі полями .
Був в капусті й в бурячках,
Хвостик весь у реп"ячках!
Лапки мокрі від роси,
Бо тікав він від оси.
Та- вкусить його хотіла,
Тай здогнати не зуміла.
Стомився Зайчик вже ганяти,
Захотілось дуже спати.
Задрімав він під пеньочком,
Що у лісі під горбочком.
Закрив стомлено він вічки,
І проспав там , аж до нічки.
Мама зайчика шукала
І слізоньки проливала.
Треба Зайчику збагнути ,
Що потрібно ЧЕМНИМ бути.
Як самому в лісі сісти,
Може Вовчик його з"їсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2018
автор: Калинонька