Ось вже весна своїм крилом майнула,
Ласкаво сонце землю пригріває.
Зима-красуня ще одна минула,
Час все летить ...Усе іде й минає ...
І кожний день тривогу й біль несе...
Москаль плюндрує землі України.
Весна не радує і навкруги усе...
Гинуть сини... Розруха і руїни...
Стоять на смерть соколи ясночолі,
Щоб вороги нас кляті не скорили.
За діточок ,за муки їх і болі...
За сльози , за руїни і могили.
Летять їх світлі душі в небеса,
І гаснуть зорі ... Їм іще б світити,
Меркне в очах уся землі краса...
Синам би жити , будувать , любити.
Війна забрала мрії і життя...
Весняне небо вмилося сльозами...
До серця їх Вкраїна пригорта,
Сумує ... Плаче... І пишається синами !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: Калинонька