Надворі березень нудьгує.
Чорно-оголені дерева сплять.
Ось вже щезає сніг минулий,
А небо сіре, як туман.
Природа вся така змарніла,
бо в неї настрою нема.
Не має настрою в природи,
Безбарвна вся стоїть вона.
Та й на душі в неї негода,
Ще й вітер сумом завива.
Плаксиве небо людей дратує
І талий сніг й мокра земля.
Нудьгує березень, нудьгує
Та потерпімо іще трохи,
Недовго буде це тривать.
Лише цей сум й нудьгу скрашають
Пташок, весняний переспів,
Вони так дзвінко сповіщають,
Що йде весна, весна надій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781841
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2018
автор: Наталія Карнаух