Моє життя, як човен пливе,
Його море оточує сумне,
Різні хвилі вбік його гойдають.
День за днем, за роком роки,
Перетинаю різні в нім світи —
Скрізь одна одноманітність, знаєш...
Але буває і радісна мить,
Коли неба бачу я блакить —
Серце тоді мовби завмирає...
По життю я вільно іду,
Спотикаюсь, падаю, встаю,
Що життя — це боротьба, я знаю.
Півжиття було варто проплить,
Щоб нарешті тебе зміг зустріть,
Та недовго щастя нас кружляло -
Здійнялася буря стрімка,
Налетіла хмара грозова
І мене від тебе відірвала.
Ти десь там, за обрієм снів,
Чую в них я журавлиний спів...
Знову весна в серці наступає.
Всю дистанцію, повір, я пройду,
Знаю чітко я свою мету.
А в кінці тобі я напишу:
"Чекаю...
Страждаю...
Кохаю...
Кохаю тебе лиш одну."
12 березня 2018 р.
м. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: Сергій Ткач