Ти живеш, поки б’ється серце твоє,
Ти живеш, поки спогади є,
Спогади дають натхнення жити,
Дозволяють вірити, мріяти, любити.
Якщо спогадів нема, значить ти не жив,
Сів у човен і просто поплив,
Без цілі, надії, - за рікою життя,
Яка виходить в море забуття.
Відстань кожен пропливає вже свою,
Хтось долає течію,
Когось спогади вертають назад,
В забутий темний сад.
Ці спогади, що хочеш, глибоко закопати,
Спогади, що заставляють страждати,
Спогади про тебе, котику мій,
Спогади, що колись були мрії,
І не залишила мені, ти в серці надії.
І як про тебе без болі згадати,
Навіщо ти пішла? – ти ж мати,
Залишила дитину на мене,
Не було б його, був би вже у тебе.
Знаю, треба жити,
Но куди не гляну, не можу не тужити,
У серці грози, на душі туман,
А життя, неначе обман,
Неначе велика гра,
Де лохів розводить судьба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: hash