Я не слабкий, мабуть…Але з Тобою, знаю,
Міцніше в сто разів і в тисячу сильніше!
Все так й не так в житті...Я маю лиш що маю,
Але з Тобою маю, на порядок більше!
Усі немислимі здолаю перешкоди,
Коли я сам собі…З Тобою ж подолаю
Сніжні, старі Альпійські чи Карпатські гори,
Аби торкнутися руками небокраю!
Без Тебе порожньо…І щастя коли поряд,
Проходиш в холі ти, у спальні чи на кухні,
Бо потім там весна і вмить самотній холод
На сотню років наперед стає відсутній!
…………………………………………..
З Тобою два життя…Без Тебе не життя це,
В повітрі кисню не хватає, коли сам,
Душа вовчицею підстреленою плаче,
Й ніяк роботи не знайду своїм рукам!
Я не лунатик певно…Я це добре знаю…
Але вночі дахами до зірок дійду,
Бо сильно так Тебе, до одурі кохаю,
Що заарканю ближню з Всесвіту зорю!
Я не слабкий, мабуть, без Тебе ж я безсилий,
Не в кисню справа тут…Навіть не у воді-
Без Тебе білий світ мені вже остогидлий
І ніжні струни рвуться в скрипочці - душі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2018
автор: Ярослав Ланьо