У дзеркало вдивляється верба
Й розчісує вітрами коси.
Красуня поряд - квітка голуба
Оділа ранні буси-роси.
Напився з бусинки кудлатий джміль
І загудів понад полями.
Карась озерне дзеркало пробив,
Розбіглись хвилі в нім кругами.
Зламався вітру сивий гребінець,
Поплив туманом над водою.
З'явився в небі білий табунець,
Поважною ішов ходою.
Верба нечесана зосталась та,
Сплелися коси між собою.
Стоїть похилено в сльозах сумна.
Тому і звуть її -
Плакучою
Вербою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781666
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.03.2018
автор: Східний