По латках, проваллях, вибоїнах,
по полю, шосе й навіть асфальті
ми пхаємо біду із пробоїнами--
і скаржимось про себе, й на шпальтах.
Біда зі стосильними ніжками
вподобала нас -- упирається.
Бува, обертається ріжками
і сама собою впивається.
Крок за кроком – життя в сантиметрах,
лиш бачим свої ноги та руки,
а лік далі пішов в кілометрах--
нам однаково всім не до скуки:
штовхаємо далі кляту біду.
Втомились. Не шлях, а пародія.
Здається мені: от-от упаду--
й за мною буде лише колія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781422
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.03.2018
автор: Valentyna_S