Потоптали змії ніжність і славу козачу,
На Пурім… крові вточили… нашої у мацу.
Допекли собачі діти… вилилили ж у чашу,
З пекла виплодки екстазу довели, до сказу.
Ту..! Поставу на коліна не простим заразу,
Зайди ви в моїй Вкраїні, тож збиратись раджу.
Не спасуть птєнци маразму в предсмерті уразу,
З холуями вас відправим заодно… у Рашу.
Моїй славній Україні ганьбищ не пробачу,
Як приниження останнє, хрестом вас, позначу.
Доки цього, я не зроблю не вмру й не заплачу,
За Вкраїну свою любу життя своє страчу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Миколай Волиняк