Стаккато весни і дощів


Се  яко,  тако...
Тако,  яко...
плакать?


Це  пальці  серця
із  дрижань
дістать  –
така  ти?


Серця  дістать
і  задрижить
стаккато


й  очі  любові
це  прозрять
і  в  новість  плакать


Пальці  дощів
проступлять  тако
підходами  очей
златі  зсередини
це  –  попередняя
сердець  весни
проплата
А  плач?


А  навесні  ми  молоді!
Дрожі,  дрижання  –
золоті.
І  в  мені  ти,
така  ти!
В  стаккато.


Не  налистати.
Але  врости.
Бо  молоді.
Нам  потакати?
Це  ти.
Така  ти.

10.02.2007

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2018
автор: Шевчук Ігор Степанович