Душа й досі у кайданах,
Бідна підневільна.
Та не станем вуркагани,
Всі ми на коліна.
Згорить в полум’ї кадило,
Докору мірило.
Не діждеться темна сила,
І не спалить крила.
Збереглося в наших генах,
На крилі соколи.
Кров нуртує наші вени,
Не зламать ніколи.
Не діждетесь враже сім’я,
Не вмремо й не згинем.
Славу нашу незбориму,
Ніхто не зупинить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Миколай Волиняк