[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros[/youtube]
Накритий стіл в кафе, всього добра,
І ти сидиш за столиком напроти.
Невже це знов почнеться стара гра?
І як оці думки перебороти.?
Ти наливаєш в келихи вина,
Воно іскриться, ніби в позолоті.
А за вікном холодна ще весна...
Та нАщо про погоду? Про це потім.
А тиша причаїлась край стола,
І подих перехоплює неспокій.
Ось що спитать хотіла й не змогла...
Чому ти так близький, а так далекий?
Надпий із мого келиха добра,
Настояний з роси пахучих квітів.
Душею доторкнись мого пера...
Вони найкращі будуть тобі ліки.
Збери слова, що сказані тобі,
Що силою цілющою повиті.
І пригорни до серця їх собі.
І рани перестануть вже боліти...
Мелодію якусь скрипаль там грав,
І тиша залишалася між нами..
Очима ти мене в полон узяв...
Я так хотіла це почуть словами..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2018
автор: Н-А-Д-І-Я