Лицар маленький
в землиці тепленькій--
як тільки раненько
усміхнулась весна--
прокинувсь раденько--
й тут його серденько
відчуло: пора.
Вдихнувши повітря
у груди слабенькі,
він тут же хутенько
розправив рівненько
листочки гостренькі,
хоча ще важкенько
і сили скромненькі.
На поміч з’явився
промінчик тоненький.
Підсніжник підтягся,
за нього схватившись,
І, тут же підрісши,
ще більш розбілівся
та з вдячністю ґречно
землі поклонився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781026
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.03.2018
автор: Valentyna_S