Ця зімкненість уст і погляд чистий…
Селянки постать надмір врочиста…
На зжовклім фото сива бабуся
Й до неї я, малою, горнуся.
Дивлюся у замислені очі--
І говорити з нею так хочу…
Ровесниці ми, видно, сьогодні--
Я тут, Ви ж – у чертогах Господніх.
За п’ятдесят Вам на цій світлині,
І серце Ваше в спогади лине.
Завжди ласкаві й трішки з журбою,
Й давно здавались немолодою…
Лягло ж синів сирітство на плечі--
Війна – розлучниця так не до речі...
В тяжкім зазим’ї звелася доля,
Й до надвечір’я вкрилась мозОлям.
Згадати б нам , як були щасливі,
Серед житейських
грому і зливи …
Однак реальність без бритви ріже:
Між нами вічність,
між нами--межі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780978
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 08.03.2018
автор: Valentyna_S