За моїм вікном іще досі сніг.
Загубилась весна, заблукала.
Ліг на землю сніг, і на душу ліг.
Не хотіла цього, не чекала.
За моїм вікном, та й не журавлі,
а ворони такі чорні-чорні.
І пливуть думки, наче кораблі,
сумом в карії очі бездонні.
За моїм вікном світ кудись біжить,
крутить час уперед коліщата.
Хочу в щасті прожити кожну мить.
...Сплять у ліжку мої зайченята,
і вже поруч той, хто розвіє сум.
Він, я вірю, це зможе зробити.
Відпущу в вікно зграйку сірих дум -
мені є кого щиро любити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2018
автор: Юлія Сніжна