Змерзлий вихор не знав, дізнався і забув... для чого йому щось пам'ятати, якщо вітер, що шириться атмосферою безглуздя ніколи не зможе зрозуміти того, що було написано в десяти творах із десяти... Маячня маячнею, але дурням дай текст і скажи, що це сказав знавець і все... Люди будуть цю маячню поглинати, розкладати на цитати, часто згадувати в своїх текстах - чи то віршах, чи то на надгробках. Їх світ просто стає чимось наповненим, хоч для когось в цьому житті, може і потрібні лише - "ніжки" (просто так). Для чого їм текст, який вони ніби то розуміють, а для того, щоб хтось із них посміявся, й лише одиницям досить розуму чи сміливості, а може і дурості, щоб сказати тим "ужезнаючим", що всі ці слова не мають ніякого сенсу... Дай алгоритм машині, й вона напише таке ж саме... але матиме значніший статус, бо це програма, а не маячня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Виноградний Вакуум