Ніхто в моє кохання не повірив.
Ну навіть ти... Ну що ж... Таке буває...
Це просто щастя Боженько відміряв,
За те, що так кохаю... Хто чекає
Тепер на мене вечером і вранці?
Холодний дощ і обіймає вітер.
Ми ж не подружжя... Мій портрет не в рамці.
Я дякую... За... Сльози...Чи радіти,
Що наші вірші... Були!.. Наші діти?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780855
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.03.2018
автор: Відочка Вансель