Дурня, що смерті не злякались, що їй у вічі усміхались?

Дивитись  ворогові  у  вічі,
Навіть,  не  страшно  -  ти  повір.
Страшніше,  майже,  вдвічі,
Іти  йому  наперекір.
І  ти  ідеш,  так  швидко  йдеш,
Та  час  спливає  так  повільно,
Ти  набираєш  обертів  -  женеш,
Та  плин  часу  шепнув:  "Стабільно".
І  ворога  того  ти  не  боїшся,
І  бачиш  ти  його  щодня,
Та  не  здолаєш  ти  його  -  змирися,
Тебе  не  вистачить.  Дурня!
Дурня,  що  сильні  духом?
Дурня,  що  під  самим  вухом,
Гармати  ревом  розривались?
Ні!  Дивитись  ворогові  у  вічі,
Зовсім  не  страшно  -  ти  повір.
Страшніше,  майже,  вдвічі,
Його  здолати  і,  наперекір...
Наперекір  йому,  радіти  і  сміятись.
Відчути  перемоги  насолоду,  ейфорію,
Того,  що  ти  із  гордістю  можеш  назватись...
Назватись  тим,  хто  подолав  ворожу  течію.


                                                                                   02.02.2018  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Олен вчитель