* * *
Оце затіяла собі тренаж,
Щоби слова розкласти по полицях.
Ці, боягузи, в мозок, мов в бліндаж,
Сховалися... Добуду по крупицях.
* * *
Такий смішний сумбур думок у голові,
Ніяк після хвороби не зберу до купи.
Безумна - скажете, і будете праві;
Ношу їх решетом, товчу мов воду в ступі.
* * *
Геть списаний листок - рядки, рядки, рядки...
Печальними усіяний думками.
Життя - метеликом, на відстані руки,
Протріпотіло... Подалось за вами.
* * *
Життя іде... і все іде... *само собою*.
І я сторонній в ньому споглядач.
Журюсь, печалюся, сміюся над собою
І не боюсь зірватися на плач.
* * *
Смурні думки, мов клапті хмар,
Їх вітер рве і вдаль відносить.
Душа забилась у вівтар.
- Бух на коліна... тиші просить.
* * *
Слова з душі ідуть, мов зливи,
На самописку по руці.
І лиш тоді стаю щаслива,
Як хто читає руни ці.
* * *
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: @NN@