Заходить сонце понад гаєм
І небо ризи роздягає,
І тінь до обрію ступає,
А зорі, зорі вдалині
Уже запалюють вогні.
Листки над явором тріпочуть
Про щось тихесенько шепочуть,
І засипать ніяк не хочуть,
П’янкий вдихаючи чебрець
Зітхає тихо вітерець.
Світ мальовничий і прекрасний,
У такі хвилі повсякчасно
Думки приходять теплі й ясні.
Земля співає, я той спів,
Завмер – порушити не смів.
Хитали квіти пелюстками
Земля співала, я те саме
Ледь шепотів у такт устами.
Я шепотів, мій милий краю
Понад усе тебе кохаю.
2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780815
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський