Тут так багато місця. Тут порожньо.
Бредеш собі звичайний подорожній.
Минуле десь закинув на плече.
І за плечем десь там воно тобі пече.
Назустріч посмішка. Спочатку не побачив.
Простягнута рука, але душа незряча.
Там де вже був, усі місця позначив.
Цей надлишок порожнього – важлива недостача.
Весь всесвіт помістився в кілька сантиметрів.
І вибратися неможливо з нетрів.
І знову посмішка. Я б може повернувся.
Я навіть це зробив. Але перевернувся.
Тепер у прірву під мостом лечу.
Чекаю на приземлення, мовчу.
Ну а його нема. В приземленні відмова.
І знову мчить авто. Німа розмова.
Дорога залишилась. Десь її кінець.
Тобі не передбачений якийсь взірець.
Всім роздаєш. Лишилось зовсім трохи.
Тепла чужих колись наближених сердець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Дружня рука