Намалював для тебе цілий світ.
Якої тільки не було там фарби?!
Це справжній. Не брехливий цвіт.
Світ ніжності, любові і поваги.
Хоч пензля свого я давно зламав,
Розмазую руками щедро фарбу,
Шукав я іншого. Не вдалося. Шукав.
Оце знайшов собі жагу – наснагу.
Так випадково краплю чорного закинув в небеса.
Зробилась сірою небес моїх краса.
А на обличчя марно я додав тіней,
Не видно як раніше ясності очей …
Гілки усі злітають врізнобіч.
Для мене це в житті звичайна річ.
Картина вся немов анти-стандарт
Було життя. Тепер зостався жарт.
І рукавом раптово розмазав
Все те, що я роками малював.
Тепер дивись. Тут все, як я хотів.
Багато кольору без змісту і без слів.
Я так сказав. А ти мені не вір.
Роби усе цьому́ наперекі́р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2018
автор: Дружня рука