Поглянь, Тарасе, із небес
На Україну свою милу--
Тут волі дух давно воскрес,
Та правди дух у нас безсилий.
Дніпро могутній ще реве,
Такі ж високі його кручі,
Народ проснеться й знов засне,
Допоки зойкне неминучість…
Свої пани, як і колись,
Як річчю, Матір’ю торгують.
За них, Тарасе, помолись--
Твою молитву Бог почує.
І вірим ми, що час прийде —
Неправди сила зовсім згасне,
Народ вкраїнський заживе:
Не схоче бути вік нещасним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780643
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.03.2018
автор: Valentyna_S