Печаль і сум обпалюють думки
Бентежить аромат міцної кави,
Горнятко у долоні, як в замки
Беру і розглядаю ніч лукаву.
Пігулку за пігулкою до дна
Випива вона свою самотність,
Я одна… і теж спила сповна,
Зрошену сльозами незворотність.
Гіркий цілунок кави, наче твій
Як доміно життя перевертає,
То білим, а то чорним світ жорсткий
Німе кіно закручує й гортає.
Ми ще удвох (це може міражі?)
Заварюємо каву на світанку.
Слова розрізали повітря, як ножі:
-У мене інша…Й лише тінь на ганку.
Густою тишею у серце біль засів,
Душа принишкла, глянула гіркаво…
Аромат кави все наповнював й летів,
Як і сьогодні, в темну ніч лукаву.
Надихнув прочитаний роман Лесі Романчук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780597
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Олеся Лісова