Росте край подвір'я калина,
Не знаємо хто посадив.
З цього обійстя - вся родина,
Тут рід наш коріння пустив.
Не раз вже її викидали,
Під корінь рубали не раз.
Та пагони знов проростали,
Весною цвіли повсякчас.
Вітрами її не схилити,
Чужа не зрубає рука.
Бо Бог наказав довго жити,
Тому і живуча така.
Нехай же завжди розцвітає
Калина у нас під вікном
І цвітом усіх звеселяє -
Родина хай буде з добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780550
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Ольга Калина