Трохи холодно у долоні.
До весни почекати, кажеш?
І обходити всіх сторонніх
(На яких ти мені покажеш).
Ти на всіх себе не поділиш -
Хтось один відірве найбільше.
Не тому, що потрібно. Віриш?
Просто так хоч комусь ще гірше.
Не заплутайся в цих рівняннях:
Невідоме усіх лякає.
Найщиріші завжди прощання
(Бо за ними сліди зникають).
Не хвилюйся, таких багато,
Ти ніколи не будеш першим.
І це небо не нам латати.
Та від цього (чомусь) не легше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780534
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Олександр Гриб