Втрата

Коли  втрачаєш  щось  буденне  й  звичне,
Здавалось,  те,  що  буде  біля  тебе  вічно,
То  спомини  зрадливою  жагою,
Б’ють  в  саме  серце,  б’ють  тебе  до  болю.

І  нащо  чути  про  «етапи  горя»,
Що  буде  краще,  звикнишся  з  журбою.
Можливо  й  буде…  Тільки  не  для  тебе.
Забути  як,  що  хтось  злетів  до  неба?

Ти  звикнеш  бути  сильною  й  черствою,
Й  не  думати,  де  взять  того  спокою.
Віднині  і  назавжди  будеш  ти
Сама  своїм  спокоєм  навіки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780515
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.03.2018
автор: Юна Лана