Цариця ночі завірюха
Сховала сонце у сніги.
І про тепло не хоче слухать,
Не до впадоби їй торги.
Немов навіки оселилась
І куш смачний несе в зубах.
– Яка весна?, – аж розізлилась
Й застугоніла: бах , бах, бах!
Колючі стріли, гострі леза:
То вгору кидала, то вниз.
Видовисько, гучна імпреза,
І ось вона упала ниць.
Корона спала , ні сніжинки
Не в силах кинути тепер.
Весна і топтанки–стежинки,
І прісні дзеркала озер!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2018
автор: Світлана Петренко