Так, як колись, ніколи вже не буде
і вже назад не вернеш своїх літ.
Усе міняється: планета, небо, люди,
приблизно так сказав нам Геракліт.
Ростуть міста, впираючись у небо,
будують в морі штучні острови,
літати в космос звична вже потреба,
але кохання не виходить з голови.
Я не забув той перший поцілунок,
і спогад цей крізь все життя пливе.
Ще й досі серце моє б’ється лунко,
й кохання в ньому досі ще живе…
16.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2018
автор: Пасічник Анатолій