НЕДОСЯЖНА МРІЯ І ЛИШЕ…
Ви тільки гляньте: це ж технічне диво!
Людина на візку та наче птах
Має можливість розправляти крила
Бадьоро живучи, не по літах.
Та це не в нас, це там, - за океаном.
Чи у Європі, де ще нас нема…
А як же я? А як Павли? Івани?
Немає ніг… і рук також катма…
Дають візки… крутити їх колеса
Руками треба!.. та і сісти в них
Без рук не зможеш, тож весь день прийдеться
Сидіти в ньому, коли хтось на мить
Прийде до ліжка, посадити зможе…
А так на ліжку… світ лиш у вікні
Тай то згори, бо стіни перед нього
Перекривають сонечко мені.
Сигвей! Сигвей… ти став мені як мрія
От би мені! Відкрився б ясний світ!
Не поселяйся в серденько надія,
Це – не для нас! Для мене є привіт
Через Facebook з екрану ноутбука.
Пишу вірші, пригадую село…
Сигвей! Сигвей! Яка ж ти класна штука!
Та де на тебе відшукать бабло?!
А час не жде і вік свій доживаю
Неначе в’язень хоч і без вини.
Когось побачити – можливості не маю,
А як ще хочется навідатись до них!
04.03.2018
https://www.youtube.com/watch?v=z8QZ0HEoZHQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780421
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 05.03.2018
автор: dovgiy