Несмілий промінь...в лід закуте сонце...
І клаптик неба у калюжі... й півпланети!
Вона сплітає сонячні тенета,
Маніжить краплю світла у долоньці...
Загравами розважливо вертає
Всіх птахів, що блукають чужиною...
Хороше повернулося з Весною –
Ми достеменно це завжди всі знали!
Згадаю й тих, кого зима нещадно
Пото́йбіч залиши́ла із собою...
Й на щастя й на журбу є Божа воля,
Завжди на все-про-все є Божа влада.
Але, цей день – у крапельці бурульки
Вміщає стільки сонячних кларнетів!
І передзвони весняних сонетів
Таємно відкривають перші бру́ньки...
Скажи мені, то – усмішка, чи подив,
Твої вуста торкнула так чарівно?
А ти сьогодні – весняна́ Царівна,
А ти – чиясь сьогодні нагорода!
А ти – у теплих лагідних долонях
Сьогодні зігріваєш первоцвіти!
І закохався розбишака-вітер
У таїну на твоїх ніжних скронях!
І стільки радості і світлої печалі
Є у житті іще у нас з тобою!
Хороше повертається з Весною –
Ми достеменно це завжди всі знали.
©Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)