(Перечитала коментарі дописувачів у фейсбуці до твору "Звірячий розгін наметового містечка 3.03.2018. і виникло таке запитання).
Це обличчя твоє, Україно!
Хтось назве плюралізмом думок.
Чому ж душі за різне боліли?
Хтось повісив на свою замок.
Люди, хто ми, нарешті скажіте,
Чи не в різні боки тягнем віз?
Заявили ж про себе у світі,
До Європи вже маєм безвіз.
Коли ж станем народом вже, люди,
Де є право і правда, й вожак?
Коли ж ми прогинатись не будем?
Часто схожі ми вже на вужа.
Не буває та сильна країна,
Де є Лебідь, і Щука, і Рак.
В нас одна, лиш одна Україна,
Стати нацією вже пора!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780271
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Ганна Верес