У книзі відрубано, як для дебіла:
«Читайте внимательно законы Украины».
Воно і не дивно: де – я, а де – BILLA!
Були і до мене – та не отруїли.
Живе собі й далі. І пахне. І квітне.
Росте, розкошує на нас, як на дріжджах,
упевнена в тому, що нам – не підзвітна.
І скарга на хамство їй око не ріже.
Лиш ера блюзнірства кінця вже добігла.
І щоб розрізнити, де – біле, де – чорне,
де – наше, де – рідне, близьке, а де – BILLA,
не треба складних і закручених формул.
«Какая єй царская разніца»?! Дійсно:
як гроші лилися – так в пащу і ллються.
Усім, хто не згодні, хай буде в ній тісно.
Хай давляться в «русскоязичній» пилюці.
Та здавна відведено місце дебілам,
які об нарід витирають підошви.
Невдовзі похопляться люди: «Де BILLA!?»
Прибита ганьбою до "чорної дошки".
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780252
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Олександр Обрій