«Я не самотня», -
Ну що ж продовжуй переконувати себе
І можливо одного разу ти нарешті повіриш у це.
Нарешті припиниш плакати ночами
І більше не будеш залишати на зап’ястка рани.
Можливо ти прокинешся зранку і кольори за вікном знову почнеш розрізняти,
Ти лише уяви, колись тобі все ж вдасться припинити страждати.
Зникнуть зі сміху награні ноти,
Вогонь життя наповнить байдужі, холодні очі.
Діра у грудях нарешті вже заросте,
Ти зможеш кохати як інших, так і себе.
Тоді ти зрозумієш, що страху немає,
Ти не раба; засохле серце знов зацвітає.
Розлетяться на мільйони частин ланцюги і кайдани,
Замість смоли у венах кров заграє багряна.
Ти вільною станеш від усього, що зараз гнітить,
Ненависть не захопить твій розум вже ні на мить.
Уяви, ти щаслива, біля тебе друзі, сім’я…
От тільки… Чи вдасться тобі переконати себе, що ти не одна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780250
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: _NL_