я даю тобі надію, а лиш попіл.
осипається бажаннями в душі.
я не можу їх тримати, доля - сокіл
злине в небо і не вернеться. в тиші
будеш попіл той крізь пальці пропускати.
я не винна, що то серце таке зле,
що так б/ється вже для іншого, чекати
на болотах, де лиш вітер прореве...
що були колись озерами світ мрії.
почуттями - тільки райдуг кольори...
а тепер я навіть попіл не зумію,
весь донести, роз/ятрені вечори...
я даю тобі надію, аби шрами,
не робилися на місці тих старих...
де лиш спогади торкаються вустами,
провожаючи всіх соколів стрімких...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Квітка))