годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
гострі малюнки твоїх плечей
як маршрутів до міста суцілля.
я всесильна
і з смаком дощу
розчиняюсь в глибинах часу
щоб колись
одягтись у прозору форму
і жодного разу без змісту.
років десь через триста
кошеням прибитись
до воріт едему,
де ми
колишні
читаєм листи.
ти як завше
у хмарах тиші і нікотину,
а я людина
без жодних властивостей,
майже бог.
годиннички голосно з рук на подушки
тіні-тіні-півтіні...
рими злітають на комір
і з ними
під муркотіння наступності
дивимось сни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Biryuza