Бредуть думки… Возами, кіньми, піші…
А древньосиві! Як апостоли!
Коли поети палять свої вірші,
Нема думкам де й голови схилить.
Бо ж, бач, настали віхи чи епохи,
Коли вже й пісня – то лишень товар…
Регочуть їм услід царі-горохи,
Бо поруч свій, прасований байкар.
Бредуть думки. А хмари все темніші…
Пищать вози, йде мовчазна юрма…
Коли поети палять свої вірші,
То далі вже історії нема!..
(М Кочерга)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780066
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Вечір