З кацапами, і турками, з Польщею воювали,
З татарами, з мадярами, по світу за Союз.
Чечню і Грузію, як добровольці захищали,
Було колись, взяли і Дюнкерн, для француз.
Імперії хребет ми українці поламали,
Їх, як в кліщах держали у накалі ворогів.
В страху століттями паскудину тримали,
Трудом свою свободу вигризли з віків.
Не вбив Сибір нас, Голод, ні Чорнобиль,
Вже тищу літ кровину з нас п’єте.
Зламається скоріше в вас паскуди шнобель,
Живем допоки сонце не зайде.
Не подолати нас й нікому не зламати,
Переживемо всіх вас ми й до кінця.
Нас не зламали тюрми й каземати,
В нас гени воїна і лицарів серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Миколай Волиняк