Вона хотіла перш за все спокою,
Втішалася нехитрому достатку,
Її приреченість зробилася ганьбою,
Продали і поставили печатку …
Хотіли їй не раз іншої долі.
Вбивали, нищили її героїв.
Вона ж не обирала волі.
І на столі над міру вже терпких напоїв …
Вчергове голови розбиті на Майдані,
І топчуть в сніг медалі й ордени,
Лише улесливості добре у державі,
Продали навіть вже прихід весни …
Там десь на півночі біснується злидота,
Знак хитрості застиг в краєчках рота,
Чергове шоу захопило нам уми,
Були товариші. Тепер куми.
Вона то все терпи́ть,
І навіть побувала за кордоном.
Вона усе ще спить.
Казки читають їй веселим тоном.
Вона красуня.
Вона неначе сон.
Лиш тільки кинули її в багно.
І ко́пають. Де твій жетон?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780025
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Дружня рука