Не намагайся мене розгадати...
Зусилля твої схожі на вітер,
Котрий підступно все вміє ламати,
Але не зіпсує мою таємницю.
Себе почуваєш як королева.
Твої примхи з'являються у відсутності Бога,
Бо між тінню та світлом вічна дилема,
Як у кожної людини своя є дорога...
Можливо я птаха, що може піднятися
Від землі подалі де є свіже повітря
На повні груди його щиро вдихати
А очі від сонця мої не осліпнуть.
А з неба побачу яка ти маленька
У своїх химерах як загублена хмара,
Хоча зблизька була гарна, чистенька.
Та ось я одужав ти стала - примара...
Здалеку побачити можна деталі,
Ті що раніше здавалися дивні.
Від цих помилкових триматися подалі -
Бажань , бо є речі корисні, поживні...
Справжнє кохання воно неозоре,
Як квітка травнева , духмяне суцвіття ,
Як небо моїх польотів прозоре,
Та почуттів добрих снів розмаїття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: golden-get