Ось і все відбулось.
Так кохання зникає завжди,
Мов у воду шубовсь-
Тільки кола пішли по воді.
Оболонка- не суть.
Ніби піна на каві латте.
І лелеки несуть
Незачатих до раю дітей...
І тумани сумні
Слід за ними, мов дим на поля.
Дим загаслих огнів
Тих сердець, що згоріли дотла,
Віднесе, мов Гольфстрім,
Вкриті душі сирітським рядном...
Інверсійністю рим
Ми дописуємо все одно,
Що не треба нести
Цвіт надії до щастя гори...
Щастя втоплене, ти
У воді не спливи догори,
Серце втомлене, ти
У багатті розлуки згори,
І в минуле листи
Поминальним вогнем забери.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118030211656
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Серго Сокольник