Якась та боротьба нерівна й безкінечна:
Між світом добрим і між світом зла?
І чи та рівність хоч колись була́?
Й чи є в житті хоч щось безпечним?
Лиш в світ прийшла людина, а її, невинну,
Вже стережуть нестерпні болячки́
Й нанизують, терплячих, на гачки...
Борись! Ти на землі - Людина!
А ти, щоб вижити, до рук вже тягнеш зброю:
Спочатку - прутик, потім - і за сталь.
Хтось перемогу жде, а хтось - печаль...
Не оглянувсь - і впала Троя.
Хтось на кістках звів дім, а чи на трясови́ні...
Хтось виростив на торфови́ні сад -
У кого з них удома буде лад?
Даваймо відповідь вже нині!
Чого добро себе зазневажало, люди?
Чого у наших душах раб засів?
Чи Бог у світ цей кожного привів,
Щоб він у землю вліз по груди?
Та вилізай, нарешті, з тої ями злої,
Роби хоч щось, док за́живо не згнив,
Господь у небі свічку запалив,
Пусти його в свої покої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779658
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.03.2018
автор: Галина Яцків