Читай мене, поміж мої рядків.
Чекай. Коли покриє землю сніг,
впізнай серед десятків й сотень інших
малих сніжинок, що впадуть до ніг.
Зроби, щоб римувалися рядки,
щоб дві доріжки у одну злились.
Щоб змучені розправивши знов крила,
зірватись у політ...як і колись...
Мовчи. Десятки найгарніших слів
гроша не варті, коли дій катма.
В долонях пронеси стежками долі
примхливої мене ти крадькома.
Немов найбільший, найцінніший скарб,
ти від усіх сховай і збережи.
Кохай мене ти віддано та щиро,
і як тебе кохати підкажи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2018
автор: Юлія Сніжна