Яйце - райце.

         Борітеся,    поборите,                                                                      
                                                   Вам    Бог    помагає…

                                                       Т.  Г.  Шевченко.

             Яйце  –  райце.

Вся    наша    країна,    то    є,    яйце  –  райце,
Тому      Україна,    вона    така,    оце.
Була    б    вона    інша,    не    став    би    писати,
Такої    у    світі,    треба    пошукати.
І    таку    потрібно,    з    Умом    розУміти,
А    ще    і    зУміти,      все    так    заГадати.
Щоби    не    відразу,    могли    розГадати…
Та    все    по    порядку,    розповім    заГадку.  
Про    курочку    рябу    і    за    рибу    гроші,
Візьму    я    хороші.  
Тому    не    бувати,    Щоби    ошукати.    
Мене    обманути,    Такому    не    бути.  
 Отже,      починаю,    Вам    оповідаю…

     1  –  й    розділ.

Яйце    що    знеслося,    райцем    назвалося,
Таким    тихим    «раєм»,    за    своїм    «сараєм».
Та    мова    про  інше:  Розглянем    будову,
У    яйця,    основу.
Відомо    в    живого,    починаєм    з    серця,
В    якого    немає,    з    золота    відерця.
Але    є    зародок*,    який,    як    те    серце,
Сидить    завжди    у    жовтку**,    немов    би,    в    мішку.
Сидить    мабуть    тому,    що    добре    усівся,
Надійно    сховався    і    навіть    зігрівся.
Жовток    його    кормить,    леліє,    як    може,
Здається        мені,    на    щось    це    все    похоже.
Бо    жовтку,    в    світі,    таки    добре    живеться,
А    коли    то    потрібно,    зразу    знесеться.
Знаю    без    жовтка,    не    буде    в    нас    діла,
Щоби    наша    країна,    не    захотіла.
Бо    є    у    тім    жовтку,    природняя    сила,
І    всім    іншим    вона,    життя    закрутила.
Зародок    із    жовтком,    в    нас    довго    панують,
Та    знають    що    роблять,    тому    і    керують.
Також    серед    них,    є    і    ще    депутати.
Які    будують    собі,    вже    царські    палати.

     2  –  й    розділ

Крім    депутатів,    унас    є    білок,***
Живе    небагато,    він    не    жовток.
Є    своя    хата.
І    регулярно,    платить    податки.  
 З    яких    маємо,
Платню,    пенсії,    іншії    статки.
Це    такий    собі,    офісний    планктон,
Та    не    попаде,    у    той    жовток    «он».
Як    би    він    довго,    вже    не    трудився,
За    краще    життя,    сам    і    не    бився.

         3  –й    розділ

А    хата    в    білка****,    то    є    скорлупа,
Буває    тверда,    буває    крихка.
Якщо    то    яйце    круто    зварити,
То    легко    його    можна    розбити,
Майже    безпечно.
А    сире    яйце,    може    розбитись,
Жовток    і    білок,    тоже    розлитись.
І    дуже    дурна,    та    шкаралупа,
Яка    не    держить,    та    гостро    вуха.
І    своє    нутро,    не    зберігає,
А    все    страдає,    одна  страдає.

     4  –  й    розділ

Що    ж    потрібно    нам,    далі      робити?
Щоби    скорлупу,    тую    розбити.
Що    б    життя    інше,    для    нас    настало,
І    такий    жовток,    не    обирали.
І    де    ж    кується,    такий    молоток?
Що    скорлупі    зробить,    та    цок,    то    цок.
І    цю    скорлупу,    зможе    розбити,
А    ми    всі    почнем,    тут    добре    жити.
Куй,    куй      молоток,  
Та    всім    нам    підкуй,    лиш    свій    чобіток.
От    казочці    кінець,    а    хто    слухав,
ТО    ВІН,    МОЛОДЕЦЬ!

зородок*  -  олігархи    держави,    керівники    ФПГ(фінансово  –  промислових    груп);                

жовток**  -  окремі    групи    депутатів    та    міністрів,    а    також    члени    ФПГ;

білок***  -  наймані    працівники    та    підприємці,    що    платять    податки;

скорлупа****  (шкаралупа)  –  пенсіонери    та    бюджетні    працівники,    що    існують    за    рахунок    податків;

                   07:15.08.12.2015.


©  Copyright:  Михаил  Онищенко,  2015
Свидетельство  о  публикации  №115120802374  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779593
Рубрика: Байка
дата надходження 01.03.2018
автор: Михайло Онищенко