Хризантемно чомусь на душі,
Задощило сьогодні до болю.
І заплакані очі в віршів,
Та думки поспішають на волю.
Відхворіла вже ними душа.
І пігулки пила, і був гіпс.
Тріпотіла неначе пташа,
Бо чужим надто видався ліс.
Розберуть парасолі вірші
І підуть у негоду по світу.
Розповзуться немов мураші,
Виглядатиму лишень привіту.
Відпустила – уже не мої.
Десь – обійми, а десь – небезпека.
Заспівають, немов солов’ї,
А там вилізе критик із пекла.
А душа, мов матуся – в вікні,
Виглядатиме звістки про вірші,
Принесе їй гонець на коні,
Що живі і від інших не гірші!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2018
автор: Шостацька Людмила