Усердно всі ми молимося нині.
щоб мир настав вже в Україні.
Щоб діти наші не вмирали,
У тій війні, яку "АТО" назвали.
За що боролись сини наші,
і на Майдані іспили з Чаші?
За що маленькі діти всиротіли,
жінки вдовіли, матері сивіли?
За Україну діти помирають!!
Невже цього керманичі не знають?
Так ні,- жирують, набивають пики,
Не Україна їм потрібна - а "золоте корито".
Кричать, клянуться -"Ми патріоти!"
торгують Ненькою, немов ті ідіоти.
Людьми як "бидлом" поганяють,
на вірну смерть іх посилають!
Рахуючи у кабінетах власні гроші,
продали "грішному, лихому" душі.
Пустує й вкрилась кукелем землиця,
а там колись родилася пшениця.
На рідній нашій Неньці-Україні,
Рости дубочкам, цвісти калині.
Так ні, і знищили і сплюндрували,
Все те, що кров'ю здобували!
Отямтесь! Довіряли ми вам своі мрії,
а ви нам - не залишили жодної надії,
Бо ви в свого народа все забрали,
без жалю у серці нас пограбували.
Розбрелися люди, не з добра і миру.
Схаменіться вже! бо так і нація згине!
Не простить народ вам цієї провини,
Час нас всіх лікує, а накаже винних.
Верніть Україні і Славу і Волю,
Щоб нам усім врешт - усміхнулась Доля!
Щоб щастя нам по світах не шукати,
Україна тоді буде і вас памятати!
Руслана Ліщинська-Солецька.
27 лютого 2018р.
ruslana679@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779386
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2018
автор: Руслана Ліщинська-Солецька