На попелищі знов проб'ється зелень
так є завжди) бо це закон життя)
ото ж живи й палай, гори до краю
не треба за кохання - каяття)
І хоч усе пройде під дахом світу
Й ніщо насправді значення немає
Але чомусь нам так приємно)
Як серце у жаркім вогні згорає
Інакше ми б напевно не кохали
Кохання - то ж вогонь, зовсім не лід)
Але ж вогнем нам так приємно гратись)
Тому й на опіки жалітися не слід
На попелищі знов проб'ється зелень...
Знов буде радість та захоплене чекання)
На попелищі знов пробється зелень...
Знов з часом у душі зросте кохання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2018
автор: Вітрисько