Сонце ясне! День даруй мені
Радістю наповнений та віри!
Чом сумую в ці зимові дні,
Що мене пригнічує без міри?
Власна неміч? Полоса невдач?
Та хіба не час у звичку взяти?
Чим поможе безкінечний плач
З приводу нещастя або втрати?
Ні! Не власна неміч гне в дугу
Оцю душу, яка так сміялась
З радості, що райдуга в Бугу
Після зливи літньої купалась.
Ні! Не гіркота безмежних втрат
І не вогнепал страшного болю,
Українець! Мій земляк, мій брат,
Не вернувся до сім’ї із бою.
Він поліг за те, щоб в цих краях
Не ходив «зелений чоловічок»,
Щоб не гнобив безкінечний жах
Українських матерів і діток.
Він поліг за те, що вірним був
Як Присязі, так сім’ї і Богу!
Хай поліг, та він вже тим здобув
Над лукавим падлом перемогу.
Бо не став ховатись за когось,
Не тікав в далекі заграниці
І не став у рабстві гнути торс
Із тавром продажності на пиці.
Як нащадок гідний козаків,
Встав відважно край свій захищати.
Тож і ми повинні в плині днів
Твердо і незламно пам’ятати:
Що ніхто, окрім же нас самих,
Мирне небо нам не подарує!
І Господь беззбройних і гнилих,
Слабодухих, - також не почує!
Страшно?! Так! Інстинкти – то, живі!
Я також боюсь, хоч не за себе…
Доки тліє іскра в голові,
Я, - Козаче, - помолюсь за тебе,
І за неї, і за всіх за нас!
Хай нас небо міцно об’єднає.
Будемо разом, то хижий птах
Нізащо в борні нас не здолає!
Сонцю ясне! Вже моя земля
Повернулась по своїй орбіті
Оцим боком, де існую я
І весною повіває в світі.
Ти вже ближче і тепло твоє
Знов надії в душу повертає.
Бо то істина на світі справді є
Вічними морози не бувають.
Тож промінням щедрим, золотим
Завітай в зажурене віконце
І поету темінь освіти
Де журба у темряві. Без Сонця.
25.02.
2018
Прим. Хижий птах - двоголовий символ Московії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2018
автор: dovgiy