ЖУРБА

                                         Чого  явір  серед  двору
                                         Стоїть  похилився,
                                         А  верба,  що  біля  нього
                                         Опустила  листя.
                                         Гнеться  явір,  верба  гнеться,
                                         Гілля  опускає.
                                         На  її  зелене  листя
                                         Роса  випадає.
                                         У  дворі  там  і  калина
                                         Чогось  потемніла,
                                         Тільки  ніжная  ромашка
                                         Квітне  білим-  біло.
                                         То  не  явір  нахилився
                                         За  впалим  листочком,
                                         А  то  батько  зажурився
                                         За  своїм  синочком
                                         Не  верба  то  біля  хати
                                         Вкрилася  росою,
                                         За  синочком  бідна  мати
                                         Вмилася  сльозою.
                                         Не  калина  потемніла-
                                         Молода  дружина.
                                         А  ромашка  ніжно-  біла,
                                         То  його  дитина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778677
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.02.2018
автор: геометрія